39,00 ₴
«ДАРУЙТЕ, КАМЕНІВ ПОКИ НЕМАЄ. Є СМІТТЯ»
«Сміття з Москви повезуть у Крим?».
Згідно з даними, вказаними в фотокопії цього розпорядження, йдеться про московську фірму «Хартія». Вона відома тим, що займається збором відходів у Москві і має філії в Підмосков’ї, Ярославській і Тверській областях.
У НОМЕРІ:
ЗАРУЧНИКИ РАДЯНСЬКОЇ ВЛАДИ: ДО ДНЯ ПАМ’ЯТІ ЖЕРТВ ГЕНОЦИДУ КРИМСЬКОТАТАРСЬКОГО НАРОДУ
Однак все не зводиться лише до «культурологічного» підходу. Ставши (у всіх значеннях) заручниками радянської влади, кримські татари змогли відродити власну гідність — і тому повернутись на свою рідну землю. Засвоївши наслідки безпрецедентної довіри до радянської влади, вони перестали довіряти державі як такій.
«ДАРУЙТЕ, КАМЕНІВ ПОКИ НЕМАЄ. Є СМІТТЯ»
«Сміття з Москви повезуть у Крим?» – під такою назвою 26 квітня в групі «Дошка ганьби чиновників Криму» в Фейсбуці з’явився запис Володимира Гарначука, російського громадського діяча, який після анексії Криму переїхав на півострів і розпочав активну боротьбу за його «чистоту» (очолює громадську організацію «Чистий берег. Крим»).
А МАМА ЗРОЗУМІЄ…
Одного ранку, вже після референдуму, до КПП частини приїхало кілька великих автобусів з «казачками». Однак після мітингу та піару на пресу вони поїхали. Взагалі, тоді на кримських дорогах часто можна було побачити автобуси чи маршрутні таксі, набиті людьми в різношерстому напівкамуфльованому напіводязі. Вони вільно пересувалися півостровом.
ЕШЕЛОНИ ІШЛИ НА СХІД…
Ось колеса «Ту» доторкнулися до бетону… Я не витерпів і з дорожньою валізкою в руках першим підійшов до дверей. Бортпровідниця гримнула на мене, звинувачуючи в недисциплінованості, у відповідь я щось пробурмотів і, тримаючись за стояк дверей, продовжував стояти, мов укопаний. Коли б знала вона мій внутрішній стан, як б’ється моє серце, як перехо- плює подих… Мені хочеться, не очікуючи трапу, вистрибнути на землю – рідну! – хоч і прекрасно розумію: це ще несправжня, бетонна… Та шлях перетинає все та ж сувора блондинка – бортпровідниця…
ВОНИ ЖИВУТЬ У МОЇЙ ПАМ’ЯТІ
Бекір Аблаєв народився 13 червня 1999 року в Нижньогірському. З початкової школи почав писати маленькі оповідання, казки. В 2011 році вийшли перші книги автора – «Пригоди Тимки» та «Розповіді мого діда». Остання книга є збіркою оповідань про Крим, кримських татар на основі історій рідного дідуся Бекіра – Абдурешита Аблаєва. В 2013 році були видані книги «Неймовірні при- годи Хайсерчика» та «Ковток чистого повітря». В 2015 році була видана п’ята книга Бекіра кримськотатарською мовою «Бекле мени, денъиз» («Чекай мене, море»). В листопаді 2018 року була видана книга «Тривожні часи». З юного віку твори автора друкувалися насторінках різноманітних газет та журналів, зокрема, з 2012 року твори Бекіра друкувалися на сторінках дитячого додатку «Джерельце» газети «Кримська світлиця».
| Номер виходу | 19-20 |
|---|---|
| Рік виходу | 2019 |
Відгуків немає, поки що.