КРИМСЬКА СВІТЛИЦЯ №4/2022

39,00 

ЯК ОРГАНІЗАЦІЯ ОБ’ЄДНАНИХ НАЦІЙ СПРИЯЄ НАШІЙ ДИПЛОМАТИЧНІЙ БОРОТЬБІ ЗА КРИМ

Першим і фундаментальним рішенням ООН щодо Криму є резолюція Генеральної Асамблеї ООН «Про територіальну цілісність України» No 68/262 від 27 березня 2014 року. Документ ухвалено голосуванням країн-членів ООН, 100 з яких висловилися «за», 11 – «проти», а 58 країн «утримались».

Ця резолюція є найважливішим міжнародним документом, що стосується тимчасової окупації АР Крим та м. Севастополя. Ухвалена вона у перші місяці збройної агресії Російської Федерації, резолюцією визначено головні принципи, на які спирається міжнародна спільнота до цього моменту: підтримка незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України у міжнародно визнаних кордонах; неприпустимість насильницької зміни кордонів; невизнання так званого «референдуму» 16 березня 2014 року.

У НОМЕРІ ЧИТАТИ:

ЯК ОРГАНІЗАЦІЯ ОБ’ЄДНАНИХ НАЦІЙ СПРИЯЄ НАШІЙ ДИПЛОМАТИЧНІЙ БОРОТЬБІ ЗА КРИМ

Першим і фундаментальним рішенням ООН щодо Криму є резолюція Генеральної Асамблеї ООН «Про територіальну цілісність України» No 68/262 від 27 березня 2014 року. Документ ухвалено голосуванням країн-членів ООН, 100 з яких висловилися «за», 11 – «проти», а 58 країн «утримались».

Ця резолюція є найважливішим міжнародним документом, що стосується тимчасової окупації АР Крим та м. Севастополя. Ухвалена вона у перші місяці збройної агресії Російської Федерації, резолюцією визначено головні принципи, на які спирається міжнародна спільнота до цього моменту: підтримка незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України у міжнародно визнаних кордонах; неприпустимість насильницької зміни кордонів; невизнання так званого «референдуму» 16 березня 2014 року.

ДО ПИТАННЯ ПРО СТАТУС КРИМУ СТОЛІТТЯ ТОМУ

У статті «За свобідну дискусію над взаєминами поневолених Росією народів» Богдан Галайчук проаналізував відгук Ортая на свої статті про Крим: зокрема, кримськотатарський публіцист дорікнув українському тим, що він «переінакшив історичні факти, не підкріплюючи своїх виступів нічим ґрунтовним» і керуючись «імперіалістичним підходом та ходом думок» і «відсутністю симпатії та поваги до боротьби татарського народу за незалежність», презентуючи при цьому бездержавну на той час націю.

АНТИЧНЕ МІСТО МІРМЕКІЙ. НАСЛІДКИ ОКУПАЦІЇ ДЛЯ КУЛЬТУРНОЇ СПАДЩИНИ

Мірмекій – розташоване у східному Криму на території сучасної Керчі античне місто, засноване у 2-й чверті – середині VI ст. до н.е. греками-іонійцями. Згодом увійшло до складу Боспорського царства. Займало площу 6 га. На початку V ст. до н.е. місто обнесли оборонною стіною, в межах якої наземне будівницво замінило землянки.

ФЕОДОСІЯ. НАСЛІДКИ ОКУПАЦІЇ ДЛЯ КУЛЬТУРНОЇ СПАДЩИНИ

На території сучасного міста Феодосія зосереджено чимало пам’яток культурної спадщини, що пов’язано з її тривалою і доволі строкатою історією. Феодосія, або Теодосія, – античний поліс, що був заснований греками- іонійцями, вихідцям із Мілета у VI ст. до н.е.

Феодосія одразу була заснована як незалежний поліс, навколо якого протягом кількох століть існувала його сільськогосподарська округа – хора, що містила також і сільські поселення місцевого населення Криму – таврів. У 355 році до н.е. поліс втратив незалежність і увійшов до складу Боспорського царства після завоювань Левкона І, проте його подальше існування у складі царства було неоднозначним.

Матеріал підготовлено групою експертів з моніторингу Регіонального центру прав людини, робочою групою експертної мережі «Кримська платформа – гуманітарна політика».

ПОБУДОВА РАДЯНСЬКИХ ОРГАНІВ ВЛАДИ ТА УПРАВЛІННЯ

Слід зазначити, що столиці двох незалежних радянських республік – Харків і Москва – продовжували розглядати Крим як власну приналежність. Пам’ятаючи ще часи громадянської війни та діяльність Закордоту, який роз- ташовувався на території України та керував усією повстанською боротьбою більшовиків у Криму, місцеві керівники намагалися власноруч керувати цією територією. Протягом кінця 1920 – першої половини 1921 рр. український уряд активно втручався у процеси, що відбувалися в Криму. Своєю чергою, Москва теж вважала Крим власною територією, а тому надсилала до півострова свої вказівки та вимагала їх негайного виконання. Певний час питання про пріоритет залишалося відкритим, але програмне положення більшовиків щодо демократичного централізму та страшенний тиск з боку Москви змусили харківських працівників відступити. Тому невдовзі на засіданні ЦК КП(б)У було ухвалено рішення про ліквідацію на півострові всіх організацій, які ві- дали справами Закордоту. Українські представники більшовицької партії, що мешкали в Криму, повернулися до Харкова. Начальник Закордоту при ЦК КП(б)У Фріц Маркус у своїй доповіді на ім’я Фелікса Кона зазначав, що протягом січня – березня 1921 р. з території Криму до України було вивезено всіх українських керівних працівників, а також усі матеріальні ресурси КП(б)У, що раніше були привезені на півострів для потреб Кримської повстанської армії (зброю, гроші, обмундирування, спорядження та ін.).

 

Номер виходу

4

Рік виходу

2022

Відгуків немає, поки що.

Додати відгук

Будьте першим, хто залишив відгук “КРИМСЬКА СВІТЛИЦЯ №4/2022”“

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Оновлення…
  • У кошику немає товарів.