У НОМЕРІ ЧИТАЄМО:
АНДРІЙ ТА ОКСАНА ЗАХТЕЇ ПРО ДОВГУ ТА ВИСНАЖЛИВУ ДОРОГУ З РОСІЙСЬКОГО ПОЛОНУ
Андрій Захтей був арештований російськими окупаційними «правоохоронними» органами в ніч з 6 на 7 серпня 2016 року в окупованому Криму. Його звинуватили у начебто диверсійній діяльності на користь України та засудила до 6,5 років позбавлення волі. Після завершення строку відбування покарання Андрія чекала дорога додому довжиною у 2 000 км та чотири місяці, адже Росія відмовилася його передавати через російсько-український кордон. Звільнившись з колонії 10 лютого 2023 року, він повернувся додому лише у червні, перетнувши російсько-латвійський кордон.
В інтерв’ю Андрій ділиться своїми спогадами про перебування в російських тюрмах, про катування, які йому довелося пережити. Розповідає як став учасником спецоперації української розвідки, не здогадуючись про те. Дружина Оксана згадує, що довелося пережити і через що пройти у боротьбі за повернення чоловіка.
ЯК ЗМІНИЛАСЯ КУЛЬТУРНА СФЕРА КРИМУ ЗА 10 РОКІВ ОКУПАЦІЇ
Десять років окупації Криму – це десять років примусових агресивних змін в його культурному просторі. За цей час він перестав бути туристичним регіоном, втратив науковий потенціал і рекреаційну привабливість, зазнав кардинальних змін в культурному просторі, фактично ставши регіоном з одним із найдовших списків обмежень і заборон у світовому просторі, обійшовши навіть невизнані Абхазію та Південну Осетію.
То ж як змінилася культурна сфера Криму за ці 10 років і що натомість «страшного бандерівського гніту» отримали кримчани від Москви? Читайте у статті кандидата історичних наук, експерта мережі Кримської платформи Евеліна КРАВЧЕНКО.
ЯК ГОТУВАТИСЯ ДО РЕІНТЕГРАЦІЇ УКРАЇНСЬКОЇ МОЛОДІ З ТОТ
Питання реінтеграції дітей, що повертаються з окупованих українських територій, щодня набуває актуальності. Кожна історія дитини, яка пережила період окупації – це мозаїка складних емоцій та випробувань, що складаються зі страху, розчарування та надії. Сьогодні більшість маленьких українських громадян мусять зростати в окупаційних пропагандистських садочках, здобувати зросійщену освіту, відпочивати в мілітаризованих літніх таборах. Кожна дитина, що пережила окупацію, зазнала збитків не тільки матеріальних, а й моральних.
Читайте у матеріалі про вплив психологічної травми на розвиток та навчання дітей, про роль громадськості в процесі повернення дітей в українське суспільство…
«КРИМСЬКА ПОЛТАВКА» – ВИДАТНА УКРАЇНСЬКА ВИШИВАЛЬНИЦЯ ВІРА РОЇК
25 квітня 1911 року в Лубнах на Полтавщині, в інтелігентній українській родині народилася Віра Сосюрко (дівоче прізвище – ред.) – видатна українська вишивальниця, що бездоганно володіла понад 300 техніками, єдина жінка з чотирьох Героїв України в Криму і перша серед вишивальниць в Україні.
Хоча народилася вишивальниця на Полтавщині, з 1952 року вона мешкала в Криму, куди взяла із собою свій головний скарб – безмежну любов до мистецтва української вишивки. Саме тому один із її шанувальників – академік Дмитро Степовик – назвав її «Кримською Полтавкою».
Читайте більше про непересічну особистість у статті …
ЗМІНИ В ЗЕМЛЕКОРИСТУВАННІ ПІД ВПЛИВОМ НЕПу ТА ПЕРШІ ОЗНАКИ НАСУВАННЯ ГОЛОДУ
Першим кроком радянської влади в сільському господарстві Криму була націоналізація землі. Після листопада 1920 р. більшовики націоналізували 1 134 маєтки. На їх основі було вирішено створити більше тисячі радгоспів із земельним фондом в 1 млн. десятин. У березні 1921 р. в Криму вже було 500 радгоспів, у Сімферопольському повіті – до 80. Це фактично позбавляло землі більшу частину орендаторів, адже в Криму близько 40 % селян (що складало 25 314 дворів із загальної кількості 64 848) в той час були безземельними. Далі у матеріалі…
Відгуків немає, поки що.