Політика Денікіна і його оточення провалилась, і він, і його ідейні друзі були вже десь за границею. Не чув я ні разу згадки ні про Шульгіна, ні про Савенка, ні про ген. Драгомирова, сина славетного, видатного батька. Всі вони повиїжджали. І от підняла голову українська стихія. З’явилися Леонтовичі, Черниші, Котляревські, Барбовичі, Кірії; почали думати про рятунок хоч того, що пощастить урятувати. Почалася «українізація», але пиняво, з тертям та скрипінням.
ФОРТЕЦЯ КОШТОВНОСТЕЙ
Саме тоді змінюється і назва поселення: спочатку це просто Кале (з 1608 р.), а пізніше – Чуфут-Кале. Ще один варіант назви з XVII століття – Джевхер-Кермен, або фортеця коштовностей (назва з’явилась через те, що всі ворота, стіни та хвіртки були прикрашені дорогоцінним камінням), – не прижився, хоча й увійшов в історію завдяки згадкам у подорожніх описах відомого мандрівника того часу Евлія Челебі.
Відгуків немає, поки що.